Навіщо водити вантажівку? Є життєва сила і любов до свободи.
Це самозвіт кількох водіїв на тему: «чому я за кермом».
– Мене колись багато хто запитував: чому я обираю водити вантажівку? Від такої проблеми я на деякий час втратив дар мови. Я незліченну кількість разів запитував себе, чому я повинен вибрати вантажівку? Чи справді це доля? Запитавши себе багато разів, я отримав відповідь, тому що мені подобається відчуття свободи, але також і свого роду безпорадність.
Розповідь 1: 48-річний досвідчений водій вантажівки пан Чжан: він успадковує бізнес свого батька й стає на шлях транспортування.
Він сказав нам: мій батько був далекобійником. У 1970-х роках він разом із сім’єю купив вантажівку, і відтоді жив щасливим життям без тиску. У той час, коли люди шукали мого батька, щоб завантажити товар, вони повинні були принести подарунки до дверей, і коли товар прибув, мого батька пригощали хорошим вином, їжею та сигаретами. Ніколи не розвантажуйте товар самостійно.
Батько теж приїхав разом із мамою, бо мав вантажівку. У той час далекобійники, особливо ті, хто мав власні вантажівки, не хвилювалися щодо одруження. Через багато років я чув, як мій батько хвалився ним - сват ось-ось битиметься, бо боїться, щоб такого доброго чоловіка, як мій батько, не забрали інші дівчата.
Наскільки себе пам'ятаю, я грав у кабіні вантажівки свого батька. Під його впливом я з дитинства полюбив вантажівки. Коли інші хлопчики мріяли бути вченим чи лікарем, я мріяв бути водієм вантажівки, водієм вантажівки, як мій батько, і щоб мене поважали, де б він не був. Батько погодився з моєю ідеєю бути водієм. Зрештою, тоді водії справді добре жили.
Через цю ідею я перестав читати, коли був підлітком, почав керувати батьком і розпочав власну кар’єру вантажівки. Але я ніколи не очікував, що коли я був водієм вантажівки, я зрозумів, що часи змінилися. Водії вантажівок – це вже не та благородна професія, де люди обслуговуються скрізь, а як мул із кількома роботами. Треба не тільки вміти водити, а й бути вантажником.
Але якщо я хочу змінити кар'єру, то вже пізно. Я не зможу покинути бізнес водія вантажівки за все своє життя. Якщо говорити некрасиво, я, здається, не вмію нічого робити, окрім того, як вмію водити. З дитинства я сказав собі та своїй родині, що моя дитина не повинна бути водієм вантажівки в майбутньому. Але мій син, здається, звик до звуку вантажівки в утробі матері, і йому з дитинства подобалося гратися в машині.
Історія 2: Водій вантажівки середнього віку, містер Лі: Я навчився водити, тому що не хочу бути робітником
На відміну від 40-50--річного водія, я був за кермом, бо не хотів виходити на роботу, але хотів бути ближче до дому, тож я вирішив сісти за кермо. Після закінчення середньої школи мої друзі з одного села пішли на фабрику електроніки Гуандун виготовляти гвинти. Щороку я повертався і завжди розмовляв нестандартною кантонською. Мені не подобається таке життя. Я надто далеко від дому.
Однак, здається, вдома підходящої роботи немає. Є родич моєї сім'ї, який водій і заробляє багато грошей щомісяця, і це недалеко від дому. Батьки попросили мене навчитися водити разом з родичами. Я як родич не протирав вантажівку місяць як всі. Поки порожній вантаж і дорога трохи ширша, я можу трохи проїхати, і все. Провчившись майже рік, я можу це повністю зрозуміти. Оскільки на той час я не досяг віку для отримання ліцензії, я міг керувати ним лише тихо. Але через два роки я здаю іспит на отримання водійських прав, крім того, права, які я щойно отримав два роки тому.
Я не водив міжміський автобус після того, як отримав водійські права. У партнерстві з другом я купив тракторну головку, в основному для транспортування гравію, цементу та вугілля в межах кількох сотень кілометрів. Ці завдання в основному знаходяться поблизу мого дому. Коли я не зайнятий, я можу йти додому щодня, а коли я зайнятий, я можу йти додому раз на два-три дні.
Розповідь 3: Молодий водій вантажівки пан Ян, який тільки почав працювати в галузі: Мені подобається вільне життя і я займаюся власним малим бізнесом.
Я повністю обираю водіння, тому що мені подобається жити вільним життям. Піти на роботу - все одно, що пташку замкнути в клітці. Хоча мені не потрібно щодня турбуватися про їжу та пиття, я можу багато рухатися. Невелика недбалість кожного дня зробить боса незадоволеним і мене лаятимуть, якщо я погано справлюся зі своєю роботою, тому мені не подобається таке життя, я хочу бути самим собі начальником.
Подумавши про це, тільки промисловість вантажівок має найнижчий поріг, тому я купив легку вантажівку. Коли я вперше почав шукати товари на платформі, я виявив, що мій місячний дохід невисокий. Пізніше я відкрив невеликий бізнес сам: почав щодня розносити повсякденні потреби на вулиці та провулки з дрібними меблями та фруктами, і часто їздив у сільську місцевість свого рідного міста.
Таким чином я можу заробляти десятки доларів щодня, і моє життя є відносно вільним. Я можу йти, куди захочу, щодня, і я не стриманий, щоб ходити на роботу. Якщо я відчуваю себе занадто втомленим, я можу піти додому раніше, або взяти вихідний вдома, піти на риболовлю з друзями або просто поспати вдома на день.
Але тепер, коли ринок змінився, складові мрії стиснулися нескінченно, а поезія і далечінь залишаться уві сні.
